Сучасне покоління може побачити тіні імперії Джона Рудольфуса Бута. У часи, коли Байтаун був сумішшю лісів та амбіцій, одній родині все ж вдалося зробити свій внесок. Оттаванка розповість більше про те, як династія Бутів змогла перетворити провінційне містечко на серце нації. При цьому вони буквально тримали в руках ключі від кожної великої забудови. Тож, відправимось до світу Бутів, справжніх господарів старої Оттави, чий спадок досі відгукується містянам.
Початок імперії: Як звичайний тесля став власником найбільшої лісопильні у світі
У 1827 році народився Джон Рудольфус Бут (John Rudolphus Booth) на фермі в Лоузі поблизу Ватерлоо у Квебеку, в Нижній Канаді. Його батьки були ірландськими іммігрантами. У двадцять один рік Джон покинув сімейну ферму та влаштувався теслею на Центральну Вермонтську залізницю.
Цікаво, що він прибув до Байтауна на початку 1850-х років одночасно з іншими підприємцями-лісопромисловцями. Наприклад, йдеться про Генрі Бронсона, В. Г. Перлі, Джона Гарріса, Е. Б. Едді. Про нього говорили так:
«Він знав ліс, як моряк море, і його успіх значною мірою був зумовлений тим, що він ніколи не переоцінював його потенціал»
У 1857 році гігант лісопильного бізнесу Дж. Р. Бут прибув до Оттави та жив тут аж до смерті 8 грудня 1925 року.
5 приголомшливих фактів про Джона Рудольфуса Бута, які ви могли не знати
- «Король» із сокирою в руках. Навіть ставши мультимільйонером і одним із найбагатших людей країни, Бут не цурався фізичної праці. Його часто бачили на лісопильнях поруч із робітниками. Він знав кожен гвинтик у своїх машинах і міг особисто виправити злам, що викликало безмежну повагу у персоналу.
- Конкурент, якого боялися залізничні магнати. Коли тогочасні залізниці відмовилися знижувати тарифи на перевезення його лісу, Бут не став домовлятися. Він просто збудував власну залізницю — Canada Atlantic Railway. Вона стала настільки успішною, що згодом він продав її за колосальні на той час 14 мільйонів доларів.
- Постачальник для «Дому Нації». Саме сосна з лісів Джона Бута була використана для будівництва першої будівлі Парламенту Канади. Коли ви дивитеся на старі фото чи збережені елементи інтер’єру канадських урядових споруд, ви бачите дерево, зрубане та оброблене на підприємствах Бута.
- Вижив у «Великій пожежі» 1900 року. Велика пожежа в Оттаві-Галлі знищила величезну частину його імперії: мільйони футів готових пиломатеріалів згоріли за лічені години. Будь-який інший бізнесмен оголосив би про банкрутство, але Бут відновив виробництво за лічені місяці, виплативши всі борги та зберігши робочі місця.
- Скромність на мільярди. Попри колосальні статки (на момент смерті його капітал дорівнював бюджету невеликої країни), він вів доволі скромний спосіб життя та був надзвичайно економний. Його головною пристрастю був бізнес, а не розкоші. Кажуть, що він знав в обличчя сотні своїх працівників і міг згадати, коли кожен із них прийшов на роботу в його компанію.
Формування обличчя старої Оттави
Парк Алгонкін, який добре знають сучасні покоління, був би іншим без внеску Дж. Р. Бута. Дізнатися більше про його вплив можна у блозі архівів парку Алгонкін.
Родерік Маккей написав та видав у 2023 році книгу «Дж. Р. Бут: лісоруб, будівельник залізниць, промисловець, великий канадець та вплив провінційного парку Алгонкін». Це видання стало результатом багаторічної роботи автора з архівами та пролило світло на маловідомі аспекти життя «лісового короля».
Родинні таємниці та спадок. Куди зникли мільйони
Джон Рудольфус Бут помер у 1925 році у віці 98 років, залишивши по собі одну з найбільших імперій у Північній Америці. Він заснував її на лісопилянні, зерні та целюлозно-паперовій промисловості. Це дозволило працевлаштувати тисячі людей у своїх лісових таборах та лісопильнях. Проте сучасні покоління не бачать корпорації «Booth Enterprises» у списках Forbes. Саме тому постає питання, куди ж поділися ці колосальні гроші.
- На момент смерті Бута канадське законодавство вже не було таким лояльним до великих капіталів. Значна частина статків була виплачена державі у вигляді податків на спадщину. Це стало першим серйозним ударом по цілісності родинного капіталу, змусивши нащадків продавати частину активів для розрахунків із бюджетом.
- Спадкоємці Бута (син Джексон та онуки) зіткнулися з викликами, до яких імперія не була готова. Велика депресія 1930-х років обвалила ціни на ліс, а нові будівельні технології почали витісняти дерево бетоном та сталлю. Те, що принесло Джону мільйони, перестало бути «золотою жилою».
- Ще за життя та одразу після смерті патріарха стратегічні активи почали переходити до рук великих корпорацій. Знаменита залізниця Canada Atlantic Railway була продана, а лісопильні потужності поступово поглинула компанія E.B. Eddy, яка згодом стала частиною ще більших конгломератів.
- Існують легенди про те, що значна частина коштів була вкладена в землю в самому центрі Оттави, яка згодом була експропрійована урядом для розширення Парламентського пагорба та створення Національної столичної комісії (NCC). Родина отримала компенсації, але вони не йшли в жодне порівняння з потенційною вартістю володіння «серцем» столиці.
- Як це часто буває з великими династіями, з кожним новим поколінням капітал ділився на все більшу кількість частин. Мільйони Джона Бута не зникли безслідно — вони розчинилися в благодійних фондах, приватних маєтках та освіті численних нащадків, які нині ведуть непублічне життя, якомога далі від індустріальних шумів. Тут доречно пригадати онуку Бута Лоїс, яка у 1924 році вийшла заміж за принца Еріка Данського. Це велика подія світського сезону тих часів.
Швидкі факти
Нижче наведено основні віхи формування капіталу Бутів, які змінили ландшафт столиці.
Імперія Джона Рудольфуса Бута: Ключові активи
| Категорія | Опис активу та його значення | Вплив на Оттаву |
| Лісова промисловість | Chaudière Falls (Шодьєрські водоспади). Найбільша лісопильня у світі на той час. | Створення тисяч робочих місць; Оттава стала світовою столицею пиломатеріалів. |
| Залізниці | Canada Atlantic Railway (CAR). Власна залізнична мережа для експорту лісу в США та Європу. | Будівництво Центрального вокзалу Оттави та розвиток транспортного вузла міста. |
| Нерухомість | Маєток на 252 Metcalfe Street. Велична резиденція, що символізувала статус родини. | Формування елітного вигляду центру міста та збереження архітектурної спадщини. |
| Транспортні вузли | Зерновий елеватор у Депот-Харбор. Ключовий пункт перевалки вантажів. | Забезпечення логістичного домінування Оттави над іншими торговими містами. |
| Державне замовлення | Постачання деревини для будівництва Парламенту Канади. | Бути буквально «вписали» свій ліс у фундамент канадської державності. |
Чому історія Бутів — це історія самої Канади
Сучасне ім’я династії Бутів часто губиться за блиском сучасних хмарочосів, інновацій та політичних гасел Парламентського пагорба. Однак, ознайомившись з історією старої Оттави, можна уявити гуркіт лісопильні та стукіт коліс їхніх потягів. Все тому, що династія Бутів володіла візією майбутнього.
Ця історія вчить нас тому, що справжня влада не завжди носить офіційний статус. Династія Бутів показує, що влада будується на унікальному вмінні бачити ресурси та можливості там, де для інших хащі. Те ж саме можна сказати про інфраструктуру, яка пережила століття.
Зрештою, стара Оттава — це не просто набір вулиць та будинків, це монумент династії Бутів, чия залізна воля та лісова імперія назавжди стали фундаментом, на якому стоїть сучасна канадська столиця.
