Для жителів Оттави Rideau Club завжди був оповитий туманом загадковості. Це найстаріший та найексклюзивніший приватний клуб Канади. Саме тут, за зачиненими дверима ухвалювали важливі політичні рішення. А з 1979 року право відвідувати приватний чоловічий клуб отримали жінки. Оттаванка розповість більше про історію «клубу джентльменів».
Історія заснування клубу
Rideau Club заснували 18 вересня 1865 року два видатні політичні діячі після отримання королівської санкції від генерал-губернатора. Йдеться про сера Джона А. Макдональда, першого прем’єр-міністра Канади (з 1867 по 1873 рік та з 1878 по 1891 рік, до своєї смерті) та сера Жоржа-Етьєна Картьє, 1-го баронета. Хоча в оригінальній петиції з проханням про створення Rideau Club можна було знайти тринадцятьох «Батьків Конфедерації».
Це було респектабельне місце, де чоловіки могли поїсти, випити, пограти в більярд чи карти. Також це було місце, де у комфортній атмосфері вирішувалися політичні справи. Спочатку існувало три типи членства: звичайне, привілейоване (проживання на відстані понад 5 миль від Оттави) та почесне (генерал-губернатор та інші високопосадовці).
Для зустрічей членів престижного клубу потрібно було місце. Частина готелю «Доранс» на Веллінгтон-стріт, 200 стала першим місцем розташування клубу. А у 1869 році Rideau Club переїхав до ресторану «Queen’s» на розі вулиць Веллінгтон та Меткалф.
У 1871 році клуб практично закрився. Попри високу ціну членства (80 доларів та 20 доларів річного внеску), клуб мав фінансові труднощі. Це змусило продавати меблі, винні запаси, аби покрити зобов’язання.
Клубний будинок
У 1876 році було придбано вікторіанський клубний будинок Rideau Club на Веллінгтон-стріт, 84. Його попереднім власником був відомий фотограф Вільям Топлі (William Topley), який продав будинок за 4000 доларів. Члени клубу залишалися у будівлі до 1979 року.
Згідно з історичними джерелами, це перший клуб у Канаді та один з перших у Північній Америці, який заборонив використання «чорної кульки». На той час така традиція дійсно існувала. Коли хтось прагнув приєднатися до клубу, тоді учасники голосували анонімно. Біла кулька означала «так», а чорна – «ні». Для відмови у членстві достатньо було лише однієї кульки. Варто зауважити, що цю систему використовували для того, щоб не пускати до клубів євреїв.
Ситуація змінилася, коли голова Банку Канади Луїс Расмінскі захотів вступити до клубу. Інші члени намагалися заблокувати його кандидатуру. Наслідком став гучний скандал, а за Луїса Расмінскі (Louis Rasminsky) заступився прем’єр-міністр Канади Лестер Б. Пірсон та інші впливові політики. Ця ситуація змусила елітний клуб назавжди змінити правила.
Клуб декілька разів розширювали. Наприклад, у 1911 році територію розширили втретє до колосальних 55 000 квадратних футів.
Клубний будинок Rideau Club на Веллінгтон-стріт, 84 був фортецею клубу до пожежі у 1979 році. Будівля повністю згоріла, після чого було обрано нове місце. Врятувати вдалося парадні двері, різьблений фронтон з оригінальною печаткою та корпоративним знаком, гербом, датою заснування клубу. Згодом було знайдено декілька срібних виробів, різьблену статуетку інуїтів, порцелянові вироби.
Пошуки нового місця для членів клубу тривали протягом 4 років. Весь цей час зустрічі проходили у номері готелю-замку Шато Лор’є.
Жінки в Rideau Club
З 1979 року жінки отримали право відвідувати клуб. Це стало переломним моментом в історії. Rideau Club під тиском суспільних змін та внутрішніх дискусій відмовився від попередньої політики, яка передбачала закритий простір виключно для чоловіків.
Та повернемося трохи назад, у 1923 рік. Прогресивна учасниця клубу Д’Арсі Скотт запропонувала створити жіночу їдальню в Rideau Club. У 1923 році цю пропозицію відхилили. У 1950 році жінкам-гостям дозволили перебувати у клубному будинку.
На офіційному сайті Rideau Club зазначено про 40 задокументованих випадків відмови жінкам у членстві.
У 1964 році було спроєктовано жіночий салон. В історію клубу ввійшло те, що група відомих канадських жінок організувала символічний сидячий страйк «Чайна партія» (The Tea Party Protest) біля входу до клубу. Активістки вимагали припинити дискримінацію за статевою ознакою. Через сексистську політику закладу федеральний уряд Канади офіційно заборонив використовувати приміщення клубу для проведення будь-яких державних заходів, доки він не відкриє двері для жінок. Під тиском громадськості та влади клуб змінив правила. Тож, у серпні 1979 року відома політикиня та бізнесвумен Оттави Джин Піготт стала першою жінкою, яку прийняли до Rideau Club.
Сучасна історія. Rideau Club у XXI столітті
До кінця 1983 року клуб придбав 15-й поверх будівлі «Метрополітен Лайф» на Банк-стріт, 99. Його площа становить 27 696 квадратних футів. Це сучасна цитадель з видом на Парламентський пагорб. Нова домівка Rideau Club офіційно відкрилася 27 серпня 1984 року. Через 2 роки було придбано еспресо-машину.
Починаючи з 1990 року, фінансові проблеми знову стали супроводжувати клуб. Кількість членів скоротилася на 25%, а інші три клуби в Оттаві закрилися. З 1993 року клуб пережив період відродження. Вступні внески для молодших (до 35 років) членів знизилися. Те ж саме стосувалося загальних річних внесків. Натомість якість харчування, вибору вин, рівень обслуговування суттєво зросли.
У XXI столітті таємниця потрібна не для приховування порушень, а для того, щоб дати можливість лідерам обговорювати складні ідеї без страху бути миттєво засудженими в соціальних мережах.
Хто ж є членами клубу нині
Якщо раніше Rideau Club асоціювався зі старою гвардією політиків, то нині його демографія кардинально змінилася.
- Традиційно почесними членами є Генерал-губернатор Канади, Прем’єр-міністр, Спікери Сенату та Палати громад, а також Головний суддя Канади.
- Завдяки розташуванню, клуб став головним майданчиком для неформальних обідів послів та іноземних делегацій.
- В останні роки клуб активно залучає молодих професіоналів та лідерів технологічної індустрії. Тут можна зустріти засновників стартапів та керівників венчурних фондів, які шукають стабільності та зв’язків з держсектором.
- Клуб відкрив двері для провідних юристів, діячів культури та керівників некомерційних організацій.
Хоча офіційний лобізм у Канаді суворо регулюється, Rideau Club залишається ідеальним місцем для м’якого впливу. У стінах клубу політичні опоненти можуть вечеряти за одним столом. Це пом’якшує кути та дозволяє знайти компроміси, які неможливо озвучити на камери в Парламенті.
Через систему корпоративного членства бізнес-структури отримують прямий доступ до неформального спілкування з особами, які приймають рішення (decision-makers). Можливість «випадково» зустріти міністра або впливового сенатора в барі клубу за келихом вина робить Rideau Club неоціненним для тих, хто прагне бути почутим у високих кабінетах.
Місце, де традиції зустрічаються з майбутнім Оттави
Нині клубне життя в Rideau Club набуває нової актуальності. В епоху цифрових технологій, коли дефіцит живої людської взаємодії стає дедалі відчутнішим, можливість зустрітися особисто та насолодитися інтелектуальним товариством перетворюється на справжню розкіш. Це позачасові цінності, які роблять Rideau Club одним із небагатьох місць в Оттаві, де час ніби сповільнюється, а багаторічні традиції переважають над швидкоплинними трендами соціальних мереж.
За свою історію заклад зумів пройти дивовижну трансформацію: з консервативного «чоловічого клубу старої гвардії» він перетворився на сучасний інтелектуальний хаб. При цьому Rideau Club зберіг свою головну ідентичність — екосистему ексклюзивності та конфіденційності.
Rideau Club — це місце, де минуле стає джерелом натхнення для майбутніх поколінь лідерів.
