Озираючись на видатних особистостей ще з ранніх днів Байтауна, окремої уваги та захоплення заслуговує матінка МакГінті (Mother McGinty). Це загартована, сильна жінка, яка безстрашно протистояла чоловікам бурхливого та неспокійного міста полковника Бая. Цієї відваги вистачило, аби тримати найвідомішу та найприбутковішу таверну у місті. Більше про королеву дикого Байтауна розповість Оттаванка.
Хто така матінка МакГінті?
The Historical Society of Ottawa, яке ділиться історіями минулого Оттави з 1898 року, виділяє постать матінки МакГінті. Її справжнє ім’я Сара. Вона народилася приблизно у 1803 році в Ірландії. Її родина була заможною та сповідувала протестантську віру. Сара закохалася у сімейного конюха-католика Джона МакГінті. Приблизно у 1823 році вони втекли до Нью-Йорка.
Чоловік короткий період працював на будівництві каналу Ері, після чого подружжя емігрувало до раннього Байтауна. У той час підполковник Джон Бай очолював грандіозний проєкт – будівництво каналу Рідо. Саме там Джон МакГінті швидко знайшов роботу. Його дружина обрала інший, нетиповий для жінки шлях.
Смілива та амбіційна Сара відкрила таверну, аби втамовувати спрагу робітників після роботи на будівництві.
Вкрай важко знайти оригінальну світлину матінки МакГінті, однак представлене фото з Музею Байтауна, зроблене за участі реконструктора (головне фото). До речі, на сайті Музею Байтауна її називають улюбленою матусею в околицях Байтауна.
Одна з перших бізнесвумен Байтауна
Матінка МакГінті не знала цифр чи літер. Облік боргів відвідувачів вона вела особливим способом – вирізала ієрогліфи на стіні. Це далеко не вся цікава інформація про грізну власницю таверни. Її поважали та водночас боялися. Права рука жінки була такою міцною, що мало хто наважився б стати проти неї у бій.
Хочеться нагадати, що під час вивчення видатних постатей раннього Байтауна, часом вкрай важко відрізнити факти від легенд. Неодноразово можна зустріти інформацію про силу та витримку матінки МакГінті, однак у ті часи жінки мали бути загартованими. Лише це допомагало встояти проти чоловіків у ті часи розгульного та дещо грубого Байтауна.
Більше про історію матінки МакГінті та її популярний паб у Корктауні вдалося дізнатися завдяки переказам Вільяма Пітмана Летта (William Pitman Lett). В одному з уривків культової поеми «Спогади про Байтаун» він розповідає про цю легендарну жінку.
- Вона мала абсолютно непохитну владу та авторитет. Автор зазначає, що вона була одночасно і господарем, і господинею. Це означає поєднання всіх ролей: від господині, що приймає гостей, їх обслуговування до суворого вишибали.
- Яскравими епітетами підкреслюється фізична сила та грізність матінки МакГінті. Вільям Пітман Летт пише про її «руку дужу», з якою ніхто не хотів би зійтися в бою, про «атлетичні чари» голих рук, які вселяли жах на розгульних відвідувачів пабу. Вражає те, що матінці МакГінті вдавалося одним виглядом втихомирити натовп п’яних робітників. Для тих часів таке спостереження порівнювалося зі справжньою суперздібністю.
- Вона була жінкою з народу, тому не вміла читати та писати. Проте це не завадило їй вигадати власну систему обліку. Її ієрогліфи – це риски для пінт і кварт, а орлиний кіготь призначався для галона.
- Попри суворість жінка була доброю та щедрою господинею. Ця доброта закінчувалася рівно тоді, коли починалися борги. Вона ніколи не боялася публічно соромити неплатників, використовуючи при цьому специфічне почуття гумору.
Популярний паб у Корктауні
Вільям Пітман Летт описував таверну матінки МакГінті як «класичну землю», де панували танці, пісні, веселощі. Це місце символізувало центр соціального життя, куди виснажені робітники могли прийти та відпочити. Іронічно, але втомлені відвідувачі (чоловіки та рідше жінки) почувалися у безпеці під захистом рук матінки.
Таверну жінка відкрила у Корктауні, поселенні ірландських робітників. Це місце буквально виросло вздовж глибокого розрізу каналу Рідо (вище шлюзів Оттави, неподалік сучасного мосту на Лаур’є-авеню). Матінка МакГінті була королевою цього місця. Вона ретельно дбала, аби її пиво, шраб (суміш цитрусового соку, цукру, оцту та рому — корисна для запобігання цинзі) та потін (ірландський самогон) лилися рікою.
У 1832 році будівництво каналу Рідо завершилося, а родина МакГінті перебралася на будівництво каналу Вобаш для відкриття власної справи. Згідно з дослідженнями фахівців Музею Байтауну, Сара померла десь між 1850-1856 роками в штаті Айова.
Сучасна історія
Те місце, де колись стояла таверна, нині є частиною мальовничого каналу Рідо, який визнано об’єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Замість брудних наметів ірландців тут пролягає Queen Elizabeth Driveway — елітна дорога з велодоріжками, де взимку працює найдовша ковзанка у світі.
Територія колишнього Корктауна зараз охоплює частину престижних районів Golden Triangle та Centretown. Зовсім поруч знаходиться мерія Оттави (Ottawa City Hall) та Конфедераційний парк.
У 2006 році через канал було відкрито пішохідний міст, який офіційно назвали Corktown Footbridge. Він з’єднує Centretown з кампусом Університету Оттави. Це пряма данина пам’яті ірландським робітникам і матінці МакГінті.
Паб Mother McGinty’s в Оттаві
Нині пам’ять про Сару живе не лише в архівах, а й у популярному закладі, розташованому за адресою 67 Clarence St у відомому районі ByWard Market.
Сучасний паб Mother McGinty’s є однією з п’яти секцій великого ресторанного комплексу Heart & Crown. Відвідувачі потрапляють до закладу через мальовничий провулок із кованими воротами, над якими гордо височіє напис «Mother McGinty’s». Цей прохід веде до внутрішнього дворика, який славиться своєю затишною, майже магічною атмосферою.
Всередині пабу знаходиться McGinty’s stage — сцена, де регулярно виступають музичні гурти та проходять вечори караоке.
Дизайн закладу з великою кількістю темного дерева та традиційним декором відтворює затишок класичного ірландського шинку, віддаючи шану першим поселенцям міста.
Історія про матінку МакГінті живе й нині!
Її історію розповів не лише перший та найтриваліший міський секретар Оттави, неофіційний письменник раннього Байтауна Вільям Пітман Летт (1819-1892).
Матінка МакГінті та її паб були увічнені Тімоті Пайпером та Лорою Юінг Пайпер у їхньому мюзиклі 2005 року «Бувай, Байтауне — музична історія про привидів». Прем’єра вистави відбулася у театрі Centrepointe в Оттаві та була показана шість разів. У 2007 році мюзикл знову показали, тільки вже в Оттавському Маленькому театрі протягом шести вистав. У постановках брали участь місцеві актори та музиканти. Проєкт був створений з великою любов’ю до рідного міста та його історії. У цій виставі матінка МакГінті говорить:
«Ого! Хлопці, це ж веселий день, коли робота закінчена, а ви отримали свою зарплату… кварта пива для всіх хлопців і пів пінти віскі, щоб наздогнати її…»
Нею захоплювалися, її боялися, але водночас й поважали. Це символ виживання жінки в суворому чоловічому середовищі XIX століття. Важкою працею матінка МакГінті змогла побудувати успішний бізнес серед чоловіків. Цей шлях не зламав її, а загартував. Цікаво, що й донині про подвиги матінки МакГінті з теплом згадують у місцевих переказах, історії та пабах.
Джерела:
- https://www.facebook.com/photo/?fbid=2146626922211424&set=a.612111097617428
- https://www.historicalsocietyottawa.ca/publications/books?fbclid=IwY2xjawPpWOxleHRuA2FlbQIxMABicmlkETFYSGhGM2p2a3R3cEIzWDc4c3J0YwZhcHBfaWQQMjIyMDM5MTc4ODIwMDg5MgABHgNv9Z1s9s1otaIBI_d8fopLUn7qughwb2n4q1gF9ycXk7e05Iq5yhIjq6U__aem_UjzMhsjuvWvTf4f9eG4I9g
- https://www.facebook.com/HistoricalSocietyOttawa
- https://www.choralelyrica.com/bye-bye-bytown/
- https://www.instagram.com/p/C63h4PsIKGZ/