Щорічно у жовтні відзначають «Місяць жіночої історії». У 2022 році було відзначено 30-ту таку річницю. Це свого роду нагорода для представниць жіночого руху в Канаді. Більше про це розповість ottawanka.com.
Жінки та боротьба за права
Чимало цікавих історій про перших жінок, які наважилися на щось неможливе у ті часи, зберігаються в архівах бібліотеки Оттавського університету. Всі вони вирішили потрапити у ті галузі, де домінували чоловіки, тобто у галузь права, науки, техніки, інженерії, математики. Їх зусилля та наполегливість допомогли досягти бажаного, адже вони не лише потрапили у ці галузі, але ще й стали в них успішними. Ці канадські жінки доклали чимало зусиль задля того, щоб по їх стопах могли піти й інші представниці слабкої статі, тому вони заслуговують виняткової уваги.
Монік Фрізе
Жінка закінчила Оттавський університет, здобувши ступінь інженера у 1966 році. Декан всіляко намагався відмовити жінку від обраного шляху, проте безуспішно. Вона не лише завершила навчання, але й здобула два ступені магістра, доктора філософії вже в інших навчальних закладах. Це було щось неймовірне, адже вона стала першою жінкою, яка отримала ступінь інженера в Оттавському університеті.
Згодом вона влаштувалася на роботу клінічним інженером у галузі біомедицини, займаючись розробкою програмного забезпечення задля того, щоб вчасно діагностувати ускладнення у недоношених дітей. Вклад Монік Фрізе дійсно значний у цьому плані. Окрім цього, вона працювала над вдосконаленням методики виявлення артриту, застосовуючи інфрачервоні камери.
Важливою главою її життя стало призначення на посаду Національної кафедри Nortel-NSERC для жінок-інженерів в Університеті Нью-Брансвіка. Це відбулося у 1989 році. У перший її робочий день Фріз мала бути на панахиді з 14 іншими жінками. Вона була відсутня, проте саме у цей час жінок вбили у Політехнічному університеті Монреаля. Фріз уникнула цієї долі.
Її наукові дослідження, а також інформаційно-пропагандистська діяльність – все це заслуговує окремих відзнак. Наприклад, Фріз була нагороджена відзнакою офіцера Ордена Канади.
Монік Бегін
Це ще одна першопрохідниця фемінізму, яка прокладала свій шлях у політику, заслуживши довічну нагороду на конкурсі Maclean «Парламентарій року» у 2017 році.
Жінка навчалася на викладача, а згодом вивчала соціологію в Університету Монреаля, далі – у Парижі. Молода соціологиня вже тоді (1960-ті роки) привернула увагу ключових фігур тихої революції Квебеку. 1967 рік став для Монік Бегін важливим, адже вона зайняла посаду виконавчого секретаря Королівської комісії зі становища жінок. Це стало хорошим публічним профілем для майбутніх звершень.
Відомо, що у 1977 році П’єр Трюдо призначив Монік Бегін Міністром охорони здоров’я та соціального забезпечення. Вже у той час жінка була новаторкою у федеральній політиці. Її основними пріоритетами були захист пенсійних виплат у часи високого дефіциту та економічної невизначеності.
Залишивши політику у 1984 році, вона повністю перейшла в науку. Варто відзначити її кар’єрний шлях в Оттавському університеті, де вона зосереджувалася на жіночих дослідженнях та управлінні охорони здоров’я. Проживаючи неподалік університетського містечка, жінка розпочала написання мемуарів про власне життя. Особливої уваги у цих роботах заслуговує питання фемінізму. Бегін радить всім молодим жінкам проаналізувати «патріархальну владу».
Валері Оверенд
Це перша жінка, яка отримала сертифікат Red Seal Carpenter у Саскачевані. Валері здивував, точніше занепокоїв той факт, що вона ні разу не зустрічала інших жінок на будівельних майданчиках. Тож, вона вирішила діяти.
Валері Оверенд стала співзасновницею Програми професійної підготовки жінок у місті Регіна в 1995 році. Наступні 25 років свого життя вона присвятила тому, щоб бути наставницею, підтримкою для інших дівчат та жінок, які бажають приєднатися до будівельного ремесла. Вона також допомагала всім тим, хто прагнув спробувати свої сили в інших, не зовсім традиційних професіях.
Жінка отримала визнання не лише на місцевому, але й на національному рівнях за свою щиру відданість справі. Заслуга Валері дійсно вагома, адже завдяки її роботі професії та технології стали більш доступними для жінок та дівчат. У 1992 році жінку нагородили медаллю генерал-губернатора за волонтерську діяльність у громаді, а у 2005 році вона отримала медаль «Сторіччя Саскачевану», відзначивши її прогресивність, натхненність та увагу до інклюзивності.
Ширлі Е. Грінберг
Це юристка та філантропка, яка заснувала жіночу юридичну фірму в Оттаві наприкінці 1970-х років. Завдяки Ширлі Е. Грінберг сотні молодих жінок-юристок отримали роботу.
Наступними важливими кроками Ширлі стали:
- допомога у заснуванні Оттавського жіночого центру;
- заснування Жіночого центра консультування з кар’єри;
- Interval House – безпечний притулок для жінок, які зазнали сексуального насильства.
Ширлі Е. Грінберг померла, проте результати її праці живі. Жінка приймала, організовувала та вміла збирати жінок задля обговорення важливих проблем та планів. Вона була серцем багатьох феміністичних груп по всій території Оттави.
Жанна Сове
У 1983 році Жанна Сове стала першою жінкою, яка обійняла посаду генерал-губернатора Канади. Вона мала довгу та видатну політичну кар’єру. Її шлях почався в Саскачевані, де вона зростала, а потім отримала освіту в Оттавському університеті.
Вже у 20 років Жанна працювала у міжнародній молодіжній організації (в Монреалі). Далі жінка працювала журналісткою, політичним коментатором та двомовною ведучою, адже чудово володіла англійською та французькою мовами. Їй доводилося важко та багато працювати, щоб її оцінювали за заслугами.
Вже у 1972 році її обрали до Палати громад, де вона здобула омріяну посаду федерального кабінету і стала першою жінкою, якій цього вдалося досягти. У 1980 році Сове знову увійшла в історію, правда, цього разу вона стала першою жінкою, призначеною генерал-губернатором Канади.
Гендерна рівність
У 2022 році прийнято важливий крок для досягнення цієї мети. Мова йде про схвалення 10-річного Національного плану дій стосовно подолання гендерно зумовленого насильства. Подія сталася 9 листопада 2022 року.
«Місяць жіночої історії» яскраво демонструє, який шлях довелося подолати жінкам, щоб їх почули. Це складний шлях, який потребував неабиякої сили, щоб протистояти стереотипам свого часу та йти за своєю мрією. Їм це вдалося, такі приклади для сучасних жінок та дівчат є джерелом натхнення.
Здобутки фемінізму другої хвилі
Період 1960-1985 рр. жіночих або феміністських рухів називають другою хвилею фемінізму. Важко уявити, як жінки минулого століття боролися задля того, щоб бути прийнятими у ті галузі, де домінували чоловіки. Їх неабияка витримка та сила підтверджують, що жінка може все. Вони не лише були прийняті у ці галузі, але й у багатьох сферах досягли успіху та визнання.
Крім успішної побудови власної кар’єри жінки не забували про допомогу одна одній. Мова йде про створення благодійних організацій, боротьбу за права жінок та проти сексуального насильства. Дійсно, важко переоцінити соціальні та правові здобутки фемінізму другої хвилі. Ця боротьба продовжується й нині, проте не варто забувати про тих, хто був першопрохідцями, хто відкрив для дівчат та жінок можливість не боятися проявлятися та будувати власний шлях.
