Мода минулих століть трансформувалася, зазнавала суттєвих змін, як і самі містянки. Для прикладу, чітко вирізнявся повсякденний одяг, а також пишні та розкішні вбрання для балів. Кожна жителька Оттави хотіла вирізнитися, бути кращою, на заваді могли стати лише гроші і то не завжди. Ottawanka розповість більше про жіночі хитрощі, моду та стиль минулих століть.
Мода ХІХ століття — повсякденний одяг
Він славився в першу чергу різноманіттям та частими змінами. Ось декілька цікавих фактів: як та в що одягалися жителі Оттави, та як виходили зі складних ситуацій.
- Жінки користувалися послугами кравчині, шили нижню білизну вручну, наприклад. Трохи згодом містянки освоїли швейну машинку та почали робити заготівлі одягу з неабияким азартом.
- Канадські жінки середнього класу часто змінювали одяг, щоб не відставати від тенденцій. Саме тому популярним було перероблення застарілих речей в модні.
- Жінки в Канаді, в Оттаві в тому числі обирали криноліни, адже традиційне пальто важко одягалося на широкі спідниці.
Сукні жінок Оттави
В 1830-х роках сукні були неймовірно широкими. Яскравим прикладом є фото жінки з родини Рейнольдс (Нью-Брансуїк). На ній зображена пані з об’ємними рукавами, котрі є втіленням стилю гіго. Вже в 1850-х роках спідниця з криноліном змінила форму, додався силует у формі дзвіночка. Якщо спочатку це були рівні лінії, пізніше — форма пісочного годинника. До ліфу сукні додали баску.
Костюмовані вбрання
В останній чверті ХІХ століття популярними були такі заходи як костюмований театр, маскарадні бали, карнавали на ковзанах. Жителям Оттави (жінкам і чоловікам) доводилося ретельно підбирати кожну деталь вбрання.
Найбільшою популярністю користувалися костюми історичних персонажів. Серед них можна виділити костюмоване вбрання місіс Р. А. Ліндсі, котра відвідала бал в Монреалі 1881 року як «Леді часів Марії Антуанетти».
«Сукні в стилі принцеси» — це характерні вбрання для 1870-х років. Їх шили без лінії талії, а доповненням до костюму була ціла перука та оксамитовий аксесуар. Таке поєднання відгукується з гардеробом Марії-Антуанетти.
Для урочистих, костюмованих заходів була характерною тематичність. Таким чином, організатори, відвідувачі, наприклад, балів, відзначали історію Канади, а також вірність Британській імперії.
Аксесуари
- Шаль з Індії, а пізніше з Шотландії користувалася неабиякою популярністю. Згодом даний елемент став незамінним і в буденному вбранні містянок.
- В якості аксесуарів жінки обирали шалі. Такий елемент можна було легко задрапірувати. Трохи згодом замість шалі почали використовувати палантин або ж жакет.
- Віяла та парасольки ручної роботи. Це варіанти особливих подарунків, адже часто їх виготовляли лише в одному екземплярі. Яскравим історичним прикладом є парасолька Енні Ньюсон з Оттави. Аксесуар подарував їй залицяльник Уоррен Сопер 1880 році, котрий згодом став її чоловіком.
- Гаманці та сумки. В період Канадської Конфедерації зростав інтерес містян до подорожей. В цей же час винайшли барвники, а декор став більш доступним. Тож все це сприяло новому дизайну та поширенню гаманців, сумок яскравих відтінків. Наприклад, Жозефіна МакТаггарт (Онтаріо) носила маленький гаманець, підвішений на талії. Можна було вибрати червоні, золоті, сині кольори, котрі активно в той час використовувалися.
- В 1880-1890-х роках були популярними капелюшки. Від їх різноманіття розбігалися очі, вони були різних форм, розмірів, з модними доповненнями. Жінки стали займатися даним ремеслом, яке повністю відрізнялося від пошиву одягу. Доповнювали капелюшок за допомогою орнаменту, стрічок, мережива, використовували квіти та пір’я. Результат вражав, тож виробництво капелюшок можна вважати справжнім мистецтвом.
Оздоблення та прикраси
Вбрання жінок в 1880-х роках характеризувався пишністю, вагомим оздобленням. Це були рюші і волани, бантики та мереживо. Цікаво, що таке вбрання містянки одягали не лише ввечері, на святкових заходах, наприклад, але й носили впродовж дня. Джейн Шрімптон, історик одягу відмітила схожість драпірувань суконь тих часів з тканинами для меблів. Ось декілька подібних рис:
- мода на насичені та переважно темні кольори;
- рельєфні тканини;
- використання атласної парчі;
- розкішні тривимірні ефекти;
- використання оксамиту та плюшу.
Варто трохи розповісти і про зачіски містянок. Якщо до 1880-х років жінки мали довгі каскадні локони, то після цього періоду популярності набули модні тугі шиньйони. Це особливо помітно після поширення високих комірів.
Ідеальна канадська краса ХІХ століття
Яка вона? Це бліда шкіра з рум’яними щоками та багряними губами. Еталоном були стрункі та з елегантними ключицями дівчата. Вони могли бути схильними до непритомності, підтвердженням цьому є численні фото та картини пишно вбраних дівчат на балах, затягнуті в тугі корсети. Стрункість асоціювалася з розумом та неабиякою витонченістю.
Секрети краси, котрі шокують
- Жінки та зовсім юні дівчата вживали в невеликій кількості миш’як. Причому, це було характерно для всього ХІХ століття. Це допомагало отримати чистий, примарно-блідий колір обличчя, котрим так марили в ті часи. Якщо ж це не допомагало, жінки імітували це завдяки лавандового порошку.
- Жорстка дієта або заклик «припиніть їсти». Наприклад, в «The Ugly-Girl Papers» розповідали про приблизне меню. На сніданок — маленьке блюдце з полуницею з крекером або без нього, на обід — рівно половина апельсину, а на вечерю жменя вишеньок.
- Вічна молодість. Жінки вірили, що можна зупинити молодість завдяки маскам на обличчя з використанням оливкової олії та скипидару (суміш зі смоли хвойних дерев).
- Для тонального крему та пудри основним інгредієнтом був білий свинець.
- Для депіляції, а також для ополіскування волосся використовували аміак.
- Для досягнення такого бажаного ефекту «блискучих очей» жінки користувалися беладоною (серед її побічних реакцій відзначали сліпоту), інші використовували лимонний сік, чи інші подразники.
Для сучасників такі «секрети краси» здаються дивними та шокують, але такою є історія моди тих часів. Це лише доводить, що жінки завжди хотіли та хочуть бути красивими та стильними, використовуючи для цього всі методи та способи.
